Собор святої Софії – Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський собор – християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури та монументального живопису XI–XVIII століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. 260 кв. метрів мозаїк та 3 тис. кв. метрів фресок бачили, як в соборі коронували та хоронили князів, грабували храм під час навал та війн і майже на століття залишали без догляду, потім відновлювали і знову воскрешали, спалювали і позолочували.

У «Повісті минулих літ» заснування Софійського собору значиться під 1037 роком; в Новгородському літописі подія позначена 1017 та 1037 роками.

Засновником собору літописні джерела визначають київського князя Ярослава Володимировича (Мудрого). Інші джерела дають можливість пов’язувати заснування собору з іменем Володимира Великого.

За князювання Ярослава Мудрого, у 1037 році після перемоги над печенігами, розпочалося будівництво храму святої Софії. Князь прагнув відтворити велич візантійського Софіївського храму.

До Києва запросили досвідчених майстрів, імена яких історія не зберегла. У Візантії над створенням мозаїк зазвичай працювало чотири групи фахівців: автори композицій, майстри з виготовлення смальти, з підготовки ґрунту і, нарешті, мозаїчники. Оскільки у Софії виявлено вісім різних стилів виконання, дослідники припустили, що у соборі було, ймовірно, восьмеро мозаїчників, не рахуючи інших майстрів.

Візантійські майстри в Києві виконували свою роботу за сталим каноном. Водночас вони поєднали два види зображень — мозаїчний і фресковий, що не практикувалось у Візантії. Поступово на Русі сформувались власні риси монументального мистецтва, що, зрештою, перетворило його на самобутнє явище світового мистецтва. З Візантії також привезли дорогу кольорову смальту. Певно, що її не вистачало, тому для храмів смальту варили на місці під керівництвом грецьких мозаїчників.

Мозаїчні композиції

Збереглися 260 кв. метрів мозаїк та 3 тисячі кв. метрів фресок XI сторіччя.

Біля кожної мозаїчної композиції є написи грецькою мовою, що пояснюють сюжет. Імена мозаїстів невідомі. Однак художні особливості окремих зображень і способи укладання смальти дають можливість визначити склад бригади майстрів у кількості восьми чоловік (не рахуючи підмайстрів).

Особливу цінність становлять мозаїки ХІ ст., які прикрашають головні частини храму – центральну баню і головний вівтар; зображені основні персонажі християнського віровчення. Вони розташовані в строгому порядку згідно з «небесною ієрархією».

Витвором мистецтва мозаїки вважається зображення Оранти розміщеної в центральній апсиді – фігури Святої Діви Марії, руки якої підняті в молитві. Мозаїка має 6 метрів в вишину.

Богородиця Оранта
Оранта (фрагмент)

Її унікальність: виконане на внутрішній поверхні куполу Собору, з різних точок Оранта виглядає зображеною у різних позах – стоячи, схилившись у молитві чи на колінах.

У зеніті центральної бані зображений Христос Пантократор (Вседержитель), який царює над усім простором. Навколо Христа-Вседержителя – чотири архангели, з яких лише один – мозаїчний, а інших в кінці XIX ст. домалював олією М. О. Врубель.

Пантократор в оточенні архангелів

У простінках між вікнами барабана зображені дванадцять апостолів, з них мозаїчною збереглася лише верхня частина постаті Павла.

Над аркою апсиди розміщена композиція «Деісус» («Моління») — три круглих медальйони діаметром близько 0,9 метра. У центрі — півфігура Христа. До нього схилилися Богоматір й Іван Хреститель. Сюжет відсилає до теми Другого пришестя. Богородиця і Предтеча вимолюють перед Спасителем на Страшному суді спасіння для роду християнського.

У середній частині апсиди під Орантою розміщена мозаїка «Євхаристія» — причащання апостолів. У центрі композиції стоїть червоний престол, обабіч якого двічі зображений Христос. Праворуч він причащає своїх учнів вином, ліворуч — хлібом. Таїнство пояснюється Христовими словами, написаними грецькою над зображенням: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє. Пийте з неї всі, бо це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів»

З чотирьох зображень євангелістів на парусах, що підтримують баню, цілком залишилась постать Марка на південно-західному парусі.

Деісус
Євхаристія (фрагмент лівої частини)
Євангеліст Марко

На північній і південній підпружних арках розташовано п’ятнадцять мозаїчних медальйонів із зображенням мучеників. На стовпах передвівтарної арки – мозаїчна сцена «Благовіщення» з архангелом Гавриїлом і Дівою Марією.

Архангел Гавриїл
Діва Марія

Цікаві факти:
    – Софіївський собор у Києві – одна з найбільших споруд свого часу – має 55 м ширини, 42 м довжини, майже 30 м висоти.
    – На території Софії Київської знаходиться найдавніший некрополь з найдовшим в Україні періодом існування майже в тисячу років (1054—1995).
    – В 1934 р. ансамбль Софійського монастиря оголосили Державним історико-архітектурним заповідником, а в 1990 р. його занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
    – У 1637 р. в соборі з’явився перший іконостас.
    – Загальна вага 20 дзвонів на головній Дзвіниці собору – 835 кг.
    – Собор показаний у фільмі “За двома зайцями” та описаний у творі П. Загребельного “Диво”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.